У центрі Херсона, на території колишньої фортеці, стоїть найстаріша споруда міста. Катерининський собор — храм, чия історія розпочалася майже одночасно із заснуванням самого Херсона. Розглянемо, коли побудували цей собор, які архітектурні особливості він має і яке значення відіграє для міста протягом більш ніж двохсот років.
Рік побудови собору
Перший камінь у фундамент майбутнього храму заклали 30 серпня 1781 року. Церемонію від імені імператриці Катерини II провів генерал Іван Ганнібал — той самий, що керував будівництвом усієї Херсонської фортеці.
Собор звели на місці попередньої дерев’яної Михайлівської церкви, яка виконувала функції гарнізонного храму з 1779 року. Будівництво кам’яної споруди тривало п’ять років, і храм остаточно освятили 17 травня 1786 року на честь святої великомучениці Катерини.
Рішення замінити дерев’яну церкву кам’яним храмом ухвалив генерал-губернатор Григорій Потьомкін-Таврійський — людина, чия доля надалі нерозривно пов’язалася із цим собором.
Будівництвом храму керував архітектор Іван Ситников, а автором проєкту вважається відомий придворний архітектор Іван Старов. Наглядав за всіма роботами особисто Потьомкін, який надавав будівництву особливого значення.
Історичний контекст будівництва
Собор зводили одночасно з активним розвитком Херсона як важливого стратегічного пункту на щойно приєднаних південних землях. У 1787 році, під час перебування в місті, храм відвідала сама імператриця Катерина II — подія, яка підкреслила державне значення новозбудованого собору.
Нижче наведена таблиця з ключовими датами історії собору.
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1781 | Закладення першого каменя в основу собору |
| 1786 | Освячення собору на честь святої Катерини |
| 1791 | Смерть Григорія Потьомкіна |
| 1806 | Спорудження триярусної кам’яної дзвіниці |
| 1991 | Повернення собору релігійній громаді |
Архітектурні особливості храму
Катерининський собор є визначною пам’яткою класицизму. Споруду звели з місцевого пісковика — блідо-жовтого інгулецького вапняку, що надає будівлі урочистої монументальності.
Храм має хрещатий план — форму, характерну для класичної церковної архітектури того часу. Однобанний сферичний купол розташований на низькому світловому барабані. Головний західний фасад прикрашений портиком тосканського ордера, де розташований центральний вхід до собору.
Скульптурне оздоблення
Центральний вхід до храму прикрашають дві скульптури — апостоли Петро і Павло. Північний і південний фасади оздоблені зображеннями святих мучениць Варвари та Катерини.
Символіка скульптур мала глибокий сенс: апостол Петро з ключами від раю та апостол Павло з мечем нагадували, що південні землі імперії дісталися після важких боїв, здобутих мечем.
Північний і південний фасади собору мають виступи-крила, оформлені так само, як і головний фасад, — трикутними фронтонами. Це надає споруді симетричної, цілісної композиції.
Дзвіниця собору
Перша дзвіниця храму була дерев’яною і відповідала стилю раннього класицизму, як і сам собор. До 1800 року за проєктом Івана Старова звели монументальну кам’яну дзвіницю, яка вже за два роки постраждала під час землетрусу і потребувала розбирання.
Остаточну триярусну дзвіницю висотою близько 26 метрів звели у 1806 році. Хоча спорудили її з менш міцного матеріалу — вапняку-черепашнику, вона понад два століття залишається впізнаваним елементом архітектурного ансамблю поруч із собором.
Основні архітектурні елементи храму можна перерахувати так:
- Хрещатий план споруди у стилі класицизму.
- Однобанний купол на низькому світловому барабані.
- Портик тосканського ордера на головному фасаді.
- Скульптурні зображення апостолів та святих мучениць.
- Триярусна кам’яна дзвіниця висотою 26 метрів.
Історичне значення для міста
Катерининський собор — не лише архітектурна пам’ятка, а й місце поховання засновника Херсона. У склепі під долівкою, біля іконостасу, поховали новоросійського генерал-губернатора князя Григорія Потьомкіна-Таврійського, який помер у 1791 році.
Під час російсько-турецької війни 1787‒1791 років поруч із собором створили меморіал із могилами полеглих учасників війни. Це закріпило за територією собору статус важливого місця пам’яті, пов’язаного з історією становлення міста.
Собор у радянський період
У 1962 році собор закрили, а ікони передали до краєзнавчого музею. Пізніше споруду використовували як склад, а в 1970 році тут розмістили перший у республіці Будинок пропаганди Товариства охорони пам’яток історії та культури. Лише в кінці серпня 1991 року храм повернули релігійній громаді.
Основні функції собору в радянський час можна перерахувати так:
- склад для зберігання майна та обладнання;
- приміщення Будинку пропаганди Товариства охорони пам’яток;
- місце експозиції, присвяченої історії Херсона, у 1980-х роках.
Собор в умовах війни
Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну собор неодноразово зазнавав руйнувань. 3 серпня 2023 року внаслідок артилерійського удару загорівся дах собору, а повторний обстріл поранив кількох рятувальників ДСНС. У ніч проти 27 грудня 2023 року храм знову постраждав від обстрілу — пошкодили фасад, дах та вікна.
Наприкінці жовтня 2022 року, відступаючи з Херсона, окупаційні війська сплюндрували поховання князя Потьомкіна і незаконно вивезли його останки в невідомому напрямку.
Катерининський собор залишається найстарішою збереженою спорудою Херсона та важливим символом його майже двохсотп’ятдесятирічної історії. Попри всі випробування, включно з подіями останніх років, храм продовжує визначати обличчя центральної частини міста.
