Назва цього села звучала в новинах усієї країни, хоча до 2022 року про нього знали здебільшого рибалки та шанувальники української літератури. До війни тут жила менш ніж тисяча людей, а головними подіями були врожай у теплицях і риболовля в плавнях.
Історія Кринок пов’язана з водою значно тісніше, ніж може здатися. Вона є в назві села, у його гербі, у розташуванні та навіть у тому, що з ним сталося вже в наш час.
Де розташовані Кринки
Кринки лежать на лівому березі Дніпра, у нижній течії річки. Від Херсона до села приблизно 37‒38 кілометрів, а від Києва — понад 450.
Місцевість тут рівнинна й піщана, типова для Нижнього Подніпров’я. Село оточують плавні, заплавні луки та штучні соснові насадження, характерні для Олешківського краю.
Саме сусідство з плавнями визначало життя мешканців століттями. Вода давала рибу, очерет для покрівель, пасовиська для худоби та ґрунти, придатні для городництва.
Адміністративний статус населеного пункту
Належність села кілька разів змінювалася разом із реформами адміністративного устрою. Нинішній статус Кринки отримали під час укрупнення громад.
| Показник | Дані |
|---|---|
| Тип населеного пункту | село |
| Область | Херсонська |
| Район | Херсонський |
| Громада | Олешківська міська |
| Колишня сільрада | Козачелагерська |
| Розташування | лівий берег Дніпра |
| Населення до 2022 року | 991 особа |
До 2020 року село підпорядковувалося Козачелагерській сільській раді Олешківського району, який до 2016 року називався Цюрупинським. Після реформи місцевого самоврядування Кринки увійшли до складу Олешківської міської громади.
Походження назви села Кринки
Назва пояснюється просто й буквально. Криниця, або кринка, — це джерело, копанка, невеликий колодязь, а в цій місцевості таких водних виходів було багато.
Для степового півдня наявність питної води визначала, бути тут поселенню чи ні. Мандрівники й чумаки орієнтувалися саме на місця, де можна набрати води й напоїти худобу.
Такий тип топонімів на Херсонщині поширений: поряд є Біла Криниця, Копані, Криничне. Усі вони походять від господарських понять і вказують, чим саме місцевість була цінна для перших поселенців.
Назва села часто розповідає більше, ніж будь-який архівний документ.
Герб Кринок повторює цю ж ідею. На лазуровому щиті зображені золоті хвилеподібні балки — символ води, а поверх них соняшник, знак степового землеробства.
Історія села Кринки
Систематичне заселення Нижнього Подніпров’я розгорнулося наприкінці XVIII століття, після приєднання Північної Таврії. Тоді ж у пониззі Дніпра з’явилася низка казенних сіл, серед яких були й Кринки.
Основою господарства стали городництво, рибальство та випас худоби на заплавних луках. Піщані ґрунти не давали великих зернових урожаїв, тому люди робили ставку на овочі та баштан.
У ХІХ столітті село входило до Дніпровського повіту Таврійської губернії з центром в Олешках. У ХХ столітті Кринки пройшли через ті самі етапи, що й більшість південних сіл: колективізацію, голод, дві окупації світових воєн, повоєнну відбудову.
Кринки і Остап Вишня
Найвідоміша сторінка в історії села пов’язана з українським гумористом Остапом Вишнею. Письменник двічі приїжджав сюди на полювання та риболовлю в плавнях.
Місцеві краєвиди він цінував вище за елітні санаторії. Його фраза стала крилатою й досі часто цитується, коли мова заходить про Херсонщину.
Хто в Крим, а я — у Кринки.
На честь письменника в селі діяв літературно-меморіальний музей-садиба. Він був невеликим, але залишався головним культурним об’єктом Кринок і привертав увагу шанувальників літератури з різних областей.
Господарство села до 2022 року
Перед повномасштабним вторгненням Кринки залишалися типовим аграрним селом з невеликим, але активним населенням. Побут тут будувався навколо кількох занять:
- вирощування ранніх овочів у плівкових теплицях;
- баштанництво та садівництво на присадибних ділянках;
- рибальство в дніпровських плавнях;
- заготівля деревини й грибів у соснових насадженнях;
- сезонна робота в сусідніх Козачих Лагерях та Олешках.
Теплиці стояли майже в кожному дворі. Ранні помідори й огірки з лівобережжя Дніпра їхали на ринки Херсона, а звідти далі по країні.
Кринки в подіях останніх років
Село опинилося в епіцентрі подій із перших днів повномасштабної війни. Хронологія цих років виглядає так:
- 24 лютого 2022 року Кринки були окуповані російськими військами.
- Восени 2022 року, після звільнення правобережжя Херсонщини, село залишилося на окупованому лівому березі й опинилося поблизу лінії зіткнення.
- У червні 2023 року після руйнування Каховської ГЕС село затопило, під водою опинилася й садиба-музей Остапа Вишні.
- Восени 2023 року на цьому напрямку почалися тривалі бої за плацдарм на лівому березі Дніпра.
- Упродовж 2023‒2024 років забудова села була майже повністю зруйнована.
- Через бойові дії та затоплення населений пункт фактично спорожнів.
Довоєнні знімки й нинішні кадри з дронів показують два різні місця. Там, де були вулиці з теплицями та садами, залишилися фундаменти й підтоплений ґрунт.
Що варто знати про село сьогодні
Кринки стали одним із символів руйнувань на Херсонщині, але їхня історія значно ширша за події останніх років. Це село з двохсотрічним минулим, власним гербом і місцем в українській літературі.
Відновлення таких населених пунктів — питання не одного року. Водночас документування їхньої історії залишається можливим уже зараз: у спогадах мешканців, старих світлинах, архівних записах і краєзнавчих матеріалах.
Головне про село Кринки
Кринки, Херсонська область — село на лівому березі Дніпра в Олешківській громаді, назва якого походить від численних джерел і криниць у цій місцевості. До 2022 року тут жило близько тисячі людей, які займалися городництвом, рибальством і тепличним господарством.
Село увійшло в культурну пам’ять завдяки Остапу Вишні та його висловлюванню про плавні під Олешками. Ця фраза пережила і письменника, і саме село в його довоєнному вигляді.
Історія Кринок показує, наскільки крихкою може бути тяглість життя в невеликому населеному пункті. І водночас — наскільки важливо зберігати пам’ять про такі місця, поки є кому її переказати.
