Будинок на розі Потьомкінської в Херсоні досі стоїть, і мало хто з тих, хто щодня минає його, замислюється: саме там колись училися перші шістнадцять гімназистів міста. Двісті років тому одна школа на цілий губернський центр вважалася нормою, а сільські діти здебільшого не вміли читати. Далі пройдемо весь шлях від єдиного училища до розгалуженої мережі закладів, які працюють навіть у складні часи.
З чого починалася шкільна освіта в Херсоні
Місто заснували 1778 року, але власного навчального закладу воно не мало ще три з половиною десятиліття. Дітей заможних родин навчали приватні вчителі та гувернери, решта здобувала знання випадково або не здобувала взагалі.
Ситуація змінилася на початку ХІХ століття, коли держава почала будувати систему училищ у губернських містах. Херсон отримав свою частку цієї реформи.
Повітове училище 1813 року
Перший державний навчальний заклад міста відкрили 1813 року — трикласне повітове училище з підготовчим відділенням. До шістдесятих років ХІХ століття воно залишалося єдиною початковою школою Херсона.
Програма була суто практичною: читання, письмо, арифметика, основи географії та закон Божий. Училище готувало не науковців, а грамотних людей для торгівлі й канцелярій.
Губернська гімназія та її перші учні
12 березня 1815 року, за губернаторства Івана Калагеоргі, у Херсоні відкрили губернську чоловічу гімназію. Спершу вона мала чотири класи, які продовжували курс повітового училища.
Класи додавали поступово: п’ятий у 1816 році, шостий у 1817, сьомий у 1818. Першого року в гімназії навчалося лише шістнадцять учнів, а за десять років їхня кількість подвоїлася.
Склад учнів виявився на диво різнорідним — діти обер-офіцерів, купців, міщан, дворян та іноземців. Навчання було платним, тому селянських дітей тут практично не бачили.
Школа завжди показує, яким суспільство хоче бачити наступне покоління.
Освіта для дівчат і церковні школи
Довгий час шкільна освіта регіону залишалася чоловічою справою. Дівчат навчали вдома, а середніх закладів для них у Херсоні просто не існувало.
Пансіон сестер Гозадінових
Родина Гозадінових переселилася до Херсона 1854 року з Сімферополя під час Кримської війни. Директор херсонських училищ запропонував сестрам Софії, Марії та Олені влаштувати в місті пансіон для дівчат.
У травні 1855 року пансіон запрацював і набрав перші сорок вихованок. Курс розраховували на шість років, хоча класів було чотири — три основних і підготовчий. Згодом цей заклад виріс у першу жіночу гімназію міста.
Духовні та церковнопарафіяльні школи
Паралельно з державними закладами діяла церковна освітня мережа. Херсонське духовне училище заснували 1818 року, а по селах відкривали невеликі парафіяльні школи.
У ХІХ столітті на Херсонщині співіснували такі типи навчальних закладів:
- повітові училища — початкова освіта в містах;
- гімназії — сім-вісім років навчання для дітей забезпечених родин;
- жіночі гімназії та пансіони — окрема лінія жіночої освіти;
- духовні училища — підготовка до церковної служби;
- церковнопарафіяльні школи — найпростіша грамота для селян;
- земські школи — масова початкова освіта після реформ 1860-х.
Різниця між цими закладами була величезною: гімназист вивчав латину, а учень парафіяльної школи опановував читання по складах.
Земські школи: освіта доходить до сіл
Після земської реформи 1864 року відповідальність за народну освіту частково перейшла до місцевого самоврядування. Херсонське земство виявилося одним із найактивніших в імперії саме в цій сфері.
Що давала земська школа
Навчання тривало три-чотири роки й охоплювало читання, письмо, чотири арифметичні дії та спів. Один учитель часто вів усі класи одночасно в єдиній кімнаті.
Земство оплачувало приміщення, дрова, підручники й платню вчителям. Саме завдяки цим коштам грамотність у селах регіону почала помітно зростати.
Сільська дитина була робочою одиницею в господарстві. Восени та влітку школа стояла напівпорожньою, бо всі працювали на полі та баштанах.
Через це реальна тривалість навчального року скорочувалася до кількох зимових місяців. Учителі планували програму з поправкою на сезонність, інакше вона просто не виконувалася.
Шкільна мережа у ХХ столітті
Двадцяте століття перекроїло освіту цілковито: школа стала загальною, безплатною та обов’язковою. Зміни відбувалися хвилями, кожна з яких залишила свій слід у регіоні.
Від лікнепу до загальної школи
Основні етапи розвитку мережі виглядають так:
- Початок 1920-х — кампанія з ліквідації неписьменності, курси для дорослих у селах.
- 1920-ті роки — колишні гімназії реорганізують у трудові школи; у будівлі херсонської гімназії відкривають середню школу.
- 1930-ті роки — запровадження обов’язкового початкового навчання для всіх дітей.
- Післявоєнні 1940-ві — відбудова зруйнованих шкільних приміщень і повернення учнів за парти.
- 1950-ті — 1960-ті — перехід від семирічної до восьмирічної, а згодом до десятирічної школи.
- 1990-ті — оновлення програм, поява ліцеїв, гімназій і спеціалізованих класів.
Кожен із цих етапів збільшував кількість шкіл, тож до кінця століття навчальний заклад мало не в кожному селі став звичною справою.
Ключові дати одним поглядом
Хронологію зручно тримати перед очима, коли йдеться про кілька століть:
| Рік | Подія в освіті регіону |
|---|---|
| 1813 | Відкриття повітового училища — першої державної школи Херсона |
| 1815 | Заснування губернської чоловічої гімназії |
| 1818 | Створення Херсонського духовного училища |
| 1855 | Пансіон Гозадінових, початок жіночої середньої освіти |
| 1864 | Земська реформа й розбудова сільських шкіл |
| 1920 | Перетворення гімназії на середню школу |
| 1960-ті | Перехід до загальної середньої освіти |
Ця таблиця показує головне: майже кожне велике суспільне зрушення відбивалося на шкільній мережі краю.
Школи Херсонщини в нові часи
Наприкінці ХХ століття в області працювали сотні загальноосвітніх закладів, серед них — спеціалізовані школи з поглибленим вивченням мов і точних наук. Херсонська гімназія № 6 стала першою в місті школою з профільною англійською.
Освіта під час випробувань
Після 2022 року частина шкіл регіону постраждала від обстрілів, а навчання перейшло в дистанційний і змішаний формат. Приміщення колишньої губернської гімназії, де сьогодні працює ліцей, також отримало пошкодження.
Попри це освітній процес не переривався: учителі викладали онлайн, а діти складали іспити з різних міст і країн.
Школу можна зруйнувати як будівлю, але не як звичку вчитися.
Історія шкільної освіти Херсонщини — це рух від одного училища на цілий губернський центр до розгалуженої мережі, яка витримала війни й реформи. Найважливіше в цій історії не будівлі та дати, а спадковість: та сама школа, що починалася зі шістнадцяти гімназистів, працює й донині. Про навчальні заклади й наукові установи краю в нас є окремі матеріали — заходьте почитати, коли буде час.
