Є міста, які виросли навколо храму, ринку чи фортеці. Херсон виріс навколо стапеля — довгого похилого помосту, з якого корпус судна сповзає у воду.
Суднобудування Херсон отримав раніше, ніж повноцінні вулиці й житлові квартали. Спершу з’явилися елінги та майстерні, а вже потім навколо них почало формуватися місто.
Далі простежимо, як тут заклали першу верф, чому центр галузі згодом змістився до Миколаєва і що залишилося від корабельної справи у ХХ столітті.
Чому верф заклали саме тут
Після завершення війни 1768‒1774 років імперії знадобилася база для будівництва флоту на Чорному морі. Готового місця не було — його треба було знайти.
Спеціальна експедиція обстежила узбережжя й пониззя Дніпра. Вибір зупинився на високому правому березі приблизно за 30 кілометрів від гирла, на місці Олександр-шанця.
Логіка була простою. Річка давала прісну воду і ліс, який сплавляли згори, а віддаленість від моря захищала верф від раптового нападу з боку турецького флоту.
Місця для великих справ рідко обирають ідеально. Їх обирають так, щоб мінусів було менше, ніж плюсів.
Був у цього рішення й серйозний недолік, який згодом коштував місту статусу головного корабельного центру.
Заснування Херсонського адміралтейства
Адміралтейство заклали 19 листопада 1778 року. Перший камінь освятив архієпископ Слов’янський і Таврійський Никифор.
До початку зими на верфі вже розгорталося будівництво шести корабельних елінгів, а разом із ними — майстерень і казарм. Темпи були шаленими навіть за мірками того часу.
На початку 1779 року відповідальні за будівництво доповідали, що один з елінгів ось-ось буде завершено. Наприкінці лютого відбулася пробна закладка перших суден — лінійного корабля і фрегата.
Хто будував перші кораблі
Робоча сила на верфі була строкатою. Тут працювали вільнонаймані майстрові, кріпаки, відпущені на оброк, безпаспортні селяни-втікачі та відставні солдати.
У 1785 році вийшов указ про відправку до Херсона засуджених до заслання. Каторжна праця стала звичною частиною виробничого процесу.
Умови були важкими: болотиста місцевість, спека, епідемії. Про це рідко згадують поруч із парадними датами спуску кораблів, хоча саме ці люди й будували флот.
Перший корабель зі стапелів Херсона
26 травня 1779 року заклали типовий 66-гарматний корабель, який отримав назву «Слава Катерини». Спуск на воду відбувся 16 вересня 1783 року.
Чотири роки на один корпус — це багато. Затримки спричинили брак матеріалів, хвороби серед робітників і чума, яка вирувала в місті у 1783 році.
Попри все, подія стала відправною точкою для цілої галузі. За час існування адміралтейства, до 1827 року, тут збудували 171 корабель.
Чому суднобудування перейшло до Миколаєва
Головна проблема виявилася географічною. Дніпровський лиман мілкий, і готові військові кораблі просто не могли вийти в море з повним завантаженням.
Корпуси доводилося виводити порожніми, на спеціальних понтонах, а гармати й оснащення довантажувати вже за межами мілини. Це подовжувало терміни й здорожчувало кожне судно.
Тому в 1789 році заснували нову верф на Інгулі — майбутній Миколаїв. Зв’язка «Миколаїв Херсон суднобудування» виникла саме тоді і трималася наступні два століття.
Перенесення тривало поступово. У 1827 році почалося транспортування устаткування до Миколаєва, а в 1829 році адміралтейство як установу ліквідували.
Херсон не втратив корабельну справу повністю, але перестав бути головним центром військового кораблебудування на півдні.
Значення верфі для розвитку міста
Верф визначила майже все в ранньому Херсоні. Вона задала планування, склад населення та економічний профіль на десятиліття вперед.
Що дало місту адміралтейство:
- швидкий приплив населення — майстрових, солдатів, купців;
- появу порту й торгової пристані вже в перші роки;
- розвиток ремесел, які обслуговували верф;
- формування Карантинного острова як промислової зони;
- статус адміністративного центру регіону.
Навіть після ліквідації адміралтейства ця інерція нікуди не зникла — місто просто переорієнтувалося на торгівлю та переробку.
Основні етапи розвитку галузі
Щоб не загубитися в датах, зручно подивитися на весь шлях цілісно.
| Період | Що відбувалося | Результат |
|---|---|---|
| 1778‒1783 | закладення адміралтейства і перших елінгів | побудовано перший 66-гарматний корабель |
| 1783‒1827 | активна робота верфі | зі стапелів зійшов 171 корабель |
| 1789‒1829 | поступове перенесення до Миколаєва | ліквідація адміралтейства як установи |
| ХІХ століття | переорієнтація на торгівлю та ремонт | розвиток порту й вовномийної справи |
| 1951‒1990-ті | робота суднобудівного заводу | серійне виробництво танкерів і суховантажів |
| після 1991 | скорочення замовлень | занепад великого суднобудування |
Як бачите, галузь тут ніколи не зникала повністю — вона змінювала масштаб і призначення.
Херсонський суднобудівний завод у ХХ столітті
Нова сторінка почалася в 1951 році, коли на Карантинному острові заснували Херсонський суднобудівний завод. Місце обрали те саме, де колись стояли козацькі зимівники, а потім карантинні будівлі.
Розвиток підприємства йшов кількома кроками:
- 1951 рік — заснування заводу і початок будівництва виробничих потужностей.
- 1953 рік — зі стапелів зійшли перші танкери «Херсон» і «Грозний».
- Кінець 1950-х — освоєння виробництва суховантажних суден.
- 1960‒1980-ті роки — вихід на серійне будівництво великотоннажних суден.
- 1990-ті роки — різке скорочення замовлень і зміна форми власності.
Завод став одним із найбільших підприємств галузі в Україні й фактично містоутворюючим для мікрорайону Корабел.
Танкери, суховантажі та доки
Поруч працювали й інші підприємства: судноремонтний завод імені Куйбишева, завод імені Комінтерну та докобудівний завод «Паллада». Разом вони закривали повний цикл — від будівництва до ремонту й обслуговування.
Для тисяч херсонських родин слово «завод» означало конкретну прохідну на острові. Династії тут були звичною справою: батько збирав корпуси, син приходив у той самий цех.
Промислове місто впізнаєш не за трубами, а за тим, як люди говорять про роботу — наче про частину власного дому.
Галузь після 1991 року
Із розпадом планової економіки замовлення на великі судна майже припинилися. Підприємства переходили на ремонт, металоконструкції та поодинокі контракти.
Частина потужностей простоювала, частина була розпродана. Молодь дедалі рідше йшла на суднобудівні спеціальності, хоча профільні коледжі в місті продовжували працювати.
Повномасштабна війна додала до цього руйнування інфраструктури острова і затоплення після підриву Каховської ГЕС у 2023 році.
Історія суднобудування в Херсоні охоплює майже два з половиною століття — від першого елінга на болотистому березі до серійних танкерів. Це та частина міської пам’яті, яку не змиває жодна вода: поки стоїть Корабел, у Херсоні пам’ятатимуть, з чого все починалося.
